«Світлиця – чиста, світла, парадна кімната в хаті», – так каже нам тлумачний словник.

У кожній господі була така. Є «Світлиця» й у нашому палаці. Справді «чиста, світла і парадна». Тут, серед іншого, багато старовинних костюмів. Вдень вони слухають, як співають чи грають діти, а вночі дрімають у музейній тиші.

Деяким вишитим сорочкам більше сотні років. Хто носив їх? Як виглядали їхні господині? Сорочки різні: з Іршавщини, Хустщини, Березнянщини, угорська, словацька, бойківська, лемківська… Відрізняються барви, стилі, шви, але кожна вишита бездоганно!

Хто носив їх? Як виглядали їхні господині? Важко то собі зараз уявити…

Ідея вдихнути життя у наші автентичні костюми виникла несподівано. Її автору хотілося, аби діти побачили, як насправді виглядали їхні пра-прабабусі. Те, що десь намальовано, – не пам’ятаєш. Те, що сам побачив, – не забудеш!

Одна справа – ідея; зовсім інша – як її втілити. Важливий кожен нюанс: де знайти моделей, які вийшли б у цьому одязі, під яку музику, що триматимуть у руках, як іти. Вирішили робити все якомога природніше.

Хто носив ці вишиті сорочки?.. Що співали тоді?.. Чим займалися?..

Стара автентична весільна пісня заповнила простір. Пам’ять пращурів колихнулася всередині кожного, хто пов’язаний із нашою Срібною землею. Кажуть, кожна людина несе в собі ген усіх тих поколінь, що були до неї. І коли важко – цей зв’язок приходить на поміч!

Учора не просто вийшли педагоги і продемонстрували старий музейний одяг. Відбулося таїнство: по-новому укріпився і зміцнився зв’язок поколінь!

Аби наші діти знали, хто вони!

Аби вони знали свою силу!

Аби росли щасливими!

joomlamodniyportal.ru