Одна мрія!

Мрії — це те, чим всі жили в дитинстві. Мрії — це те, що запалює серця. Мрії — це те, що повинно  збуватися.

Зараз  у всіх Українців одна мрія, хоча це більше ціль — перемогти жорстокого ворога, щоб скоріш закінчилась війна, яка торкнулася  всіх нас. когось сильніше,  когось слабше. 

Українці, у яких війна забрала дім, зараз проживають на Заході України. І в кожного з них є маленькі мрії, по-між основної, які часто прирівнюються до простого бажання, що не в їхніх силах у цих умовах здійснити. 

Днями медіастудія  «ПАДІЮНу»  брала інтерв'ю в однієї сім'ї, яка до війни жила біля Дергачів Харківської області. Мама та двоє діток розповідали нам про ту страшну ніч 24 лютого, про те,  як вони два тижні ховалися від вибухів і снарядів у підвалі свого будинку, а також  про своє життя в Ужгороді у «ПАДІЮНі». Поміж інших, до восьмирічного Льошки пролунало запитання про його хобі. Хлопчик відповів, що вдома любив грати у футбол. На наступне питання, чому не грає тепер, він відповів, знизивши плечима: нема чим. 

Наша команда була дуже зворушена цими словами, тож ми пообіцяли Льошці м'яча. А вже через кілька днів постукали в їхні двері з червоним футбольним м'ячем.

На обличчі хлопчика просяяла така усмішка, заради якої можна зробити все. Ось так зовсім простою дією можна ощасливити людину.

У «ПАДІЮНі» зараз біля двісті людей, і в кожного з них є маленькі звичайні бажання, які для нас легко виконати, а їм прикрасять сіру буденність. Звичайний м'яч, улюблена шоколадка чи навіть щире добре слово, зможе викликати на їхньому сумному обличчі усмішку, можливо навіть вперше за ці тижні війни.

                                Вихованка медіастудії «ПАДІЮНу» Софія Сливка                

/ Відеосюжет, відзнятий студійцями, буде розміщено на сторінці   Фейсбуку/

joomlamodniyportal.ru